…просто я зробила собі відбитка,
коли він зникав майже навіки,
і лишив мені його на хвилину -
щастя вільних слів, і свободи руху,
і прощання рук, і веселку бачень,
тому щастя нанизується на нитку,
і вплітається у вінки,
і проблискує на світлинах,
і не прагне рими,
і не хоче вписуватись у рамки моїх побачень…
просто я вловилась на безкінечність його очей,
і розмов про суще –
неминущих розповідей про вчора,
і якихось планів на туманне потім,
просто цінне те, що усе втече,
і без обіцянок а-ля ще дужче,
і без запланованих на вівторок
помилок, думок і тремтіння плоті…
просто люди зникнуть, минуться –
хай, завтра будуть інші, не менш кохані –
обіцянки литимуть як вино,
і стискатимуть у обіймах, мабуть…
головне – тепер йому не забуться,
не втонути спогадом в океані
його інших, і не піти на дно,
і лишитись сном, що незмінно вабить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289208
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Ксенислава Крапка