живе собі Оксанка, а може і Мар'янка,
а може і Тетянка, ну хто до кого звик...
плете у коси мальви, ромашки, голуб'янки
слідкують щоб веселки веселий слід не зник...
так от, ота Оксанка, а може і Богданка,
уранці з філіжанки на ґанку каву п'є...
а тут: егей, Оксанко, чому сумна ти зранку?
- чубатенька пеганка гніздечко вже не в'є...
по стежці йде циганка, чорнява молдаванка,
і чавить щось у банку, запрошує надпить...
а там, у нас, на ґанку, турбується Оксанка,
чому ж її пеганка у вирій не летить...
- тому, - зненацька каже чорнява молдаванка,
що качечка кривенька і їй далека путь,
в теплих краях, де ранки від моря дуже п'янкі,
чубатенькі пеганки то майже й не живуть…
і зручні гнізда, сонце, і гори, і світанки
чубатеньким пeганкам там щастя не дають,
бо там, в краю чужому, птахи такі щоранку,
згадавши філіжанки, об хвилі крила б'ють…
27.10.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289016
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2011
автор: Оксана Чадаєва