Не хочу втрачати вже згублений спокій.
Його недостатньо сьогодні мені.
Шукаю в безодні шалено глибокій
Колючий, тобою залишений сніг.
І в ньому немає зовсім таємниці.
Він білий, такий як і завше бував.
Та віє зима, ніби вкотре насниться.
Та це не спросоння і ти геть не спав.
Я знову ховаюсь у ту кучугуру,
Аби не відчути твоїх дорікань,
Аби не спалити щось в розпачі здуру.
Прийняти цей холод належне, як дань.
Нехай мерзнуть пальці, обличчя німіє
І кров застигає, забувши про час.
Та знаю, що з часом мене ти зігрієш.
Й не лишиться більше морозу для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288982
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2011
автор: Іра Крижановська