Пам‘ятаєш? Взимку квітнув сонях.
Ще тоді хурделиця мела...
Тупцяв ти і хукав на долоні.
Квіткою й морозом я була.
Розцвітало небо синім-синім –
Нам весну любов заповіла.
Я була і проліском, й полином –
Боже, ким я тільки не була!
Я була розпатланим промінням,
Я була розпеченим дощем,
Стала тобі справжнім божевіллям,
А собі – караючим мечем.
Налітала буйним ураганом,
Щоб за хвильку стати тихим сном.
Де була я справжня, де – уявна
До пуття не знав, мабуть, ніхто.
Ти хотів постійності до крику,
Хоч на мить – до болю, до судом.
Я ж була занадто многолика,
Щоб спинитись лиш в одній із форм.
Ким я стану – щастям чи прокляттям,
Зіркою чи тінню від прикрас?
Може, втілюсь у щоденну страту,
Може, у найкращий твій романс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=28889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2007
автор: Ю. Калашник