Живі мерці

Старий,  порепаний  альбом
Забутих  днів  моїх  полон.
Глибокий  яр  мого  життя,
Запалий  брудом,  як  душа.
Емоцій  бурю  підіймає,
Про  все,  що  було  пам’ятає.
Які  наївні  ми  були!
Коли  лиш  починали  йти.
Всі  сліпо  вірили  в  своє,
Незрозуміле  і  смішне.
Вином  ми  настрій  підіймали
Такими  були,  а  кими  стали?
Перший,  піднявся  до  небес,
А  другий  в  прірві  навік  щез.
Третій  в  коханні  потонув,
Четвертий  випив  і  забув!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288780
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: БарабаХ