Чарівна мово! Пісенне диво!
Тобою буйні шумлять гаї,
Журчать тобою весняні зливи;
Немовби ноти, слова твої!
Тобою мово, живуть поети,
Складають квіти тобі до ніг;
Виходять, мово, з твоїх наметів
Свідомі люди на сто доріг.
І йдуть життєвим тернистим шляхом,
Твоїм надбанням скарбним живуть,
Що лине вільним під обрій птахом, -
І бачить серце жадану суть.
Коли для мови співають оду,
Коли дитина «матусю» зве,
Коли займеться і стане подих,
Коли настане життя нове!
І наша мова в житті сім буде,
Як та гетьманша, нести клейнод,
Коли, нарешті, згадають люди,
Що ми – є влада! Ми є – народ!
Тоді й для мови настане літо,
І знов шуміти почнуть гаї…
І осінь більше не знищить квіти,
Бо квіти, мово, - слова твої!
24 жовтня, 2011 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288644
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: Олеся Василець