Скільки сказано вже, скільки зроблено, скільки прожито, -
Хоч така ще мала та насичена горизонталь,
За завісою днів заховалося страчене літо,
Але то не печаль, то ще зовсім, повір, не печаль.
Десь навшпиньки пройшло мимо нас заворожене щастя,
Не тривож зайвий раз свою пам'ять моїм співчуттям.
Вже холодна земля перед небом приймає причастя,
Наче власні гріхи, розкидаючи в простір сміття.
Все стається колись. За законом земного тяжіння
Приземлило мене, - ти тепер мій туманний міраж.
Навіть тиші глухій часом бракне простого терпіння,
І в ту згублену мить я промолю в думках «Отче Наш».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288398
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2011
автор: Halyna*