ява восьма
ЗА ПЕРЕЛАЗОМ
Кобзар
Минула нiчка недоспана -
Немов провiсника, Дем'яна
Жде Кочубеївна щомить,
Бо вiн їй передати має
Усе, що Гетьман повелить.
У грудях, наче скрипка грає,
Немов огонь палахкотить:
Марiя радiсно зiтхає,
До раю думкою летить.
Їй Гетьман перекаже - де
Вона з ним бачитись буде́ !
О, як поволi час iде...
А серце, мов троянда, в'яне -
«Iване! Гетьмане! Iване...»
...всьому свiй день, всьому свій час,
Що наше - не уни́кне нас:
Жада́на вiдбулася стрiча,
При тихих зорях, як при сві́чах,
Любові сонцеликий птах
Знайшов приту́лок у серцях...
Та Доля, мов черниця строга, -
Встелила те́рнами дорогу...
А втім, людина, мавши волю,
Свою змiнить спроможна долю.
Бо тим, хто повстає за себе
Прихильно спiвчуває Небо...
...Марiя сумнiву не знає,
Бо Йвана над усе кохає:
I сенс для неї у життi -
У спiльнiм з Гетьманом путi.
Хоча непевнi вiдчуття
Їй душу, наче сни, тривожать -
Вона їх розгадать не може
I зрозумiти до пуття...
То знов при зустрiчi Марiя
Спiшить прискорити подiї:
(Марiя i Гетьман за садом,
там, де перелаз)
Марiя
Iване, засилай сватiв,
А там - хай буде вже, як буде -
Не знаєм, що за чим гряде...
Та ця любов не перебуде,
Така любов не перейде,
Як свiтло мiсяця блiде...
Завваж, моя сердита мати
На лихо стала помiчати,
Що я не так люблю тебе...
Вона, мов кiбець заскубе,
I душу вийме, як з курчати,
Сьогоднi мало не плачем
Менi вдалося вийти з хати...
Мазепа
Марiє, ти моє життя...
Марiя
Нема нам, любче, вороття.
Повiк укупі бути нам
На зло недолi й ворогам...
Мазепа
...щоб на рушник весільний стати -
Я мушу дозволу спитати -
На шлюб наш - у московського царя...
...і на вінчання
маю дозволу просити
В московського ж митрополита:
А ми з тобою - "у духовному родстві"...
Марiя
...твій шлюб
і для царя так пильно важить?
Мазепа
...твої ж, без дозволу того́,
московського -
одкажуть...
Нерозрішимая задача…
Марія
Я все життя на них пропла́чу!
Нехай вони мене скарають,
Нехай зо свiту iзживуть! -
Вони, Iване, ще не знають,
Який вогонь палає тут!
Моїм словам за свідка - Бог!
До смертi бути нам удвох!
А нi - то в мене стане сили...
Заприсягнутися готова
Перед людьми і перед Богом:
Не маю третьої дороги,
Лиш двi: до тебе чи в могилу!
Мазепа
Марiє, мій коханий світе,
Життя велике i складне...
Послухай, горлице, мене:
Крiм тебе й батькiвського краю
Дорогшого в життi не маю.
Нiчим я так не дорожу
I нi про що я так не дбаю,
Бо врiвень з честю стережу...
Що срiбло, злото й дiаменти? -
То все минучості моменти.
Життя - короткоплинна мить:
Воно нуртує i шумить...
Пiдхопить i несе без зиску
Й на берег викине, як тріску.
Спливе i зникне без слiда,
Як межи пальцями вода...
Нi з чим приходимо сюди,
Живем: караємось, караєм,
Страждаєм, любимось, вмираєм,
I повертаємо туди,
Вiдкiль приходили - до Бога,
Не взявши в путь собi нiчого.
Нажите все залишим тут
Для інших, що по нас прийдуть...
Вони ж своє протопчуть коло -
І не скінчиться це нiколи:
Спокон i до страшного суду
Не зрушаться і кроком люди...
Бо все земне є суєта.
Але людина має душу!
Безсмертну i навiки сущу.
А що для вiчностi лiта?
Умовність. Вигадка пуста.
Як пес, чатує пильно час
Лише тілесних, смертних нас...
Душа - в безсмертiї вита,
У неї вища є мета...
(пiсля паузи)
Марiє, я прожив немало,
Мене життя не шанувало.
Я знав i радiсть, i бiду,
Любов i пристрасть молоду.
Я все на довгiм вiцi мав:
I умирав, i воскресав,
Був i всесильним, i безсилим,
Дививсь не раз на дно могили...
Я знав пiдступнiсть, бачив зраду,
Земля виходила з-пiд нiг -
Та Бог чомусь мене берiг,
Ще й доручив менi громаду...
Марiє, я тебе кохаю,
Тому й повiдаю тобi,
Що Боговi лише ввiряю -
І сувмніви мої, і біль -
У мене є послiдня цiль...
Нiчого вищого нема,
Про неї сам-один я знаю...
Вкраїна - це моя тюрма,
В ній, наче в'язень знемагаю.
Неспла́тний борг на серцi маю -
Звiльнить з московського ярма
Цю землю - з краю i до краю.
Марiє, але я вважаю,
Що станеться, як-но програю:
Я сам - i я на все готов!
Мене нiкому не зiгнути -
Вкраїна вiльна має бути!
А ти?.. твоя свята любов?..
Марiє, сам не йму я страху,
Прийдеться, то зiйду на плаху
I гiдно стану над юрбою...
Марiя
I я, Iване, за тобою...
Мазепа
Нiзащо! То встокрот бiда!
Моя лебiдко молода,
Та ж камінь треба в грудях мати -
Твоїм життям ризикувати!
Мiй нiжний, мiй рожа́ний квiте,
Тобi ще тiльки жити й жити
У щастi, в любощах, добрi...
Мені ж судилося ступити
безо́глядно за той порiг,
А там: Вiкторiя чи ґрати -
Самому Господу рiшати...
Марiя
...Iване, сивий волос маєш,
А про любов так мало знаєш...
Та я за тебе, як за вiру -
На лобне мiсце й на офiру!
Iване, я твоя частина:
Роздiлять нас - i я загину.
Бо ми одно, одно-єдине!
Тим паче, у скрутну́ годину
Як тiнь, тебе я не покину.
Ти ж сам сказав: життя - це мить.
Нехай воно собi шумить...
Але існують поняття
Важнiшi й за саме́ життя!
Напраснi всi твої одмови -
Життя не більше од Любовi...
За мене твiй даремний страх.
Я вiльна в помислах, як птах,
То, мов на сповiдi, кажу:
Життям я менше дорожу,
(тим паче - ситою судьбою) -
Чим щастям бути за тобою.
Iване, я натура вперта,
I в мить їдну з тобою вмерти,
В покої чи на браннiм полi -
Та я такiй завиднiй долi
Завдячне поклонюсь до нiг!..
Якби то ти збагнути мiг...
Чи, може, ти мене не любиш?
То так ув очi i кажи...
Мазепа
Кохаю, серце...
Марiя
Поготі́в!
Iване, засилай сватiв.
Мазепа
Марiє, пропадеш за мною...
Марiя
То ще побачим: так чи нi,
Без тебе ж - не життя менi.
Будем удвох, то до пропа́стi
Ще встигнемо пожити в щастi,
А як не будемо, то мушу
Дарма занапасти́ти душу.
Мазепа
Це ти, Марiє, жартома?..
Марiя
Iване, я страшусь сама
За себе, а встокрот за тебе...
Але завсiди, любий, слiд
До щастя йти - краєчком бiд.
Мазепа
Яка ти розумом метка́ !
Марiя
Люблю тебе, тому така.
Кобзар
Ще довго сад проз нiмоту
Наслу́хував розмову ту,
Як межи янголами, любу,
I вiрить не хотiв у згубу.
Вже й нiч пiдкралася поволi -
Вступила у свої права,
Поснули квiти i трава...
А на Небесному Престолi
Рiшались двi печальнi Долi.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288209
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.10.2011
автор: Валя Савелюк