Явилось кохання світу -
поповнився світ приблудою -
нелюбим байстрям побитим
огудою.
Хвалилося щиро совісті
здобутками і звитягами -
звіряли свою вагомість
вагами.
І шальки тремтіли дрібно
під силою від натуги,
бо жодне було не гідне
наруги.
Сплелися тоді хвиляcто
над доленьки терезами,
вмивала вона їх часто
сльозами.
І зовсім було несолодко,
і сипався час отрутою
недовго собі й не коротко -
покутою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288120
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2011
автор: Адель Станіславська