Я рану зализав, давно усе пробачив,
Не чув чарівних слів, палких очей не бачив...
«Щоб не згубити друзів – не залізай їм в душу!»
Я більше цей закон ніколи не порушу!
І ти пробач мені, що був, і що поранив,
Я більше не ввійду, і не введу в оману...
Хотів би, як колись, дивитись, спілкуватись...
Лише дозволь мені – на відстані лишатись.
Я більш не перейду тонку гріховну межу,
Не витримає серце іще одну пожежу.
Я, звісно, не допущу в свої думки розвагу,
Не витримає розум, і втратить рівновагу…
Для чого той нектар дозволила відпити?
То було уві сні, невже не відновити?
Безцінний скарб знайшов, але так швидко втратив.
Я був в твоїм житті, та я того не вартий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2011
автор: Віктор Нагорний