Чумацький Віз Чумацьким Шляхом котить.
Іде чумак з мошною до корчми,
А Волопас за воликами ходить,
Між блиску зір, в проталинах пітьми.
Самотньо там, між зорями, блукати,
Де можна враз зійти на манівці
І в міріадній бе́змірі галактик
Вповать на Бога з факелом в руці.
Аби вказав він стезю грішним душам
Й прибрав на себе роль поводиря,
Та ще й при тому прав людських не рушив
І гідності простого корчмаря!
Та не судив занадто вже суворо
Напівхмільних завсідників корчми.
І за найменший вияв непокори
Не ґратував за мурами тюрми.
Бо в тій корчмі що мудреці, що блазні,
За тостом тост чаркують дотемна.
Хоч за вікном баюри непролазні,
А їм то що? Хіба то їх вина?
Піґмеї там, зіп"явшись на котурни,
Глаголять щось про вибраність свою,
Менторським тоном просвіщають дурнів,
А ті їм плещуть в прірви на краю!
Не вірте їх словам протухло-хтивим,
Немає там за правду ні гроша.
Лишіть той гріш на розум юродивим,
Бо їх вже інша по́дать не втіша!
Рихтуй, чумаче, постоли в дорогу,
Та не забудь ще й сіна припасти.
Тоді й воли моругі, круторогі
Все ж веселіше візьмуться везти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287814
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.10.2011
автор: Дощ