Найтонші порухи душі – вони як лілії свічадні
то світанкові, мов пісні, то смутку знову є підвладні
і дуже боляче , коли в ранимій зав̓'язі посуха -
зів׳януть білі пелюстки – впадуть снігами… Ти послухай...
як б׳є по ринвах долі час - вливається у срібло ритму.
І Ти згадаєш ще не раз, промовиш не одну молитву...
Стара клепсидра знає всіх, по краплі спогади збирає…
І терпко падає горіх, шкоринку спіло розбиває…
Ступає жовтень за поріг…
….але не все , не все минає….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287419
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2011
автор: Окрилена