Поетам

Де  ділись  генії-поети?
Де  ділись  генії-митці?
Що  карбували,  як  монети,
Слова,  тримаючи  в  руці
Не  паличку  чарівну  палко,
А  звичайнісіньке  перо,
Любили  мову  рідну  змалку,
Плекали  в  серці,  як  добро.
Де  ділись  генії  великі?
Де  ділись  ті,  що  в  туги  час,
 В  години  розпачу  і  крику
Слівцем  підтримували  нас?
І  в  майже  мертвій  вже  країні
Лиш  чулись  вільні  їх  слова,
Слова  прекрасні,  солов’їні,  -  
Жива  ще  мова,  ще  жива!
То  не  слова  були  –  перлини,
А  мова  –  чистий  діамант.
Творили  задля  України.
Де  дівся  зараз  той  талант?
Де  ділись  поклики  надії?
Де  ділись  щирі  голоси?
Над  ними  зараз  вітер  віє,
Їхні  могили  заросли.
Бо  їх  нема,  пішли  у  вічність,
Пішли  давно  у  забуття.
Та  не  померла  їх  величність,
Та  не  забуте  їх  життя.
Але  чи  варто  пам’ятати,
Якщо  не  можем  оцінить?
Ми  мову  стали  забувати,
В  чужій  країні  стали  жить.
Батьків  ми  славу  в  бруд  втоптали,
На  рідний  край  вдягли  ярмо.
Самі  у  себе  все  покрали,
Так  скоро  й  матір  продамо!
Сліпі  ми  стали,  безпорадні,
У  душах  жадібність  кипить.
Де  ділись  генії-таланти,
Хто  словом  все  це  міг  спинить?
І  поки  ще  мовчать  багнети,
І  стали  черствими  не  всі,
Озвіться,  генії-поети!
Озвіться,  генії-митці!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286846
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2011
автор: Іван Блиндюк