Повний місяць золотом облитий
Вечір викотив на небокрай.
На друзки минулий день розбитий,
Вітер декілька й собі украв.
І мені уламочок дістався,
Щоб запам"яталось назавжди,
Як сьогодні ти мені зізнався
У коханні й шепотів:"Зажди.
Не спіши закреслювать кохання
Льодяним і непотрібним "ні",
Бо втомилося моє мовчання,
Усміхнися і повір мені".
-"Милий мій, вже золотава осінь
Тче нам павутиння сивини,
Та і ми змінилися вже зовсім
І відлуння нашої весни
Стихло. Водокрут життя бездонний
Затягнув у свій полон і нас.
Прожили життя, в якому кожний
Зустріч першу згадував не раз.
Не судилося весну зустріти
Й через літо в осінь перейти.
Дякую тобі за пізні квіти...
В одну воду двічі не ввійти".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2011
автор: Радченко