Вогненна блискавка навпіл ділила небо,
Навіть земля, здригалася від грому,
Я, босоніж, мов злякане дитя,
Втікала, падаючи з дому.
Раптово тьма навколо все покрила,
Упала ниць, невидиме душило,
І я кричала, плакала, стогнала,
Не убивай! – я тьму благала.
І, враз, отямилась й прозріла:
-Та, це ж я сплю, прокинулась, зраділа,
Полегшено зітхнула, та відчула,
Що всередині, все пекло й боліло.
...це був не сон – душа боролась з тілом,
ображена, знедолена, змарніла,
зневірена, знесилена, геть сива,
вона, так жити, більше не хотіла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285464
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: К,іра