Дуже часто ми робимо необмірковані вчинки, говоримо слова, яких би нізащо не сказали. А чому? Цього ніхто не може пояснити. Деколи, перебуваючи у дивному психологічному стані ми не можемо знайти цьому ніякого логічного пояснення . Інколи, звикнувши до чогось, нам важко відпустити це, важко звикнути до змін. Нам робиться боляче від речей, відношення до яких ми абсолютно не маємо. Пояснити і зрозуміти свою поведінку дуже складно, просто не реально, все , як у тумані, а потім усвідомивши всі свої вчинки і вислови, ми дивуємося собі. Все це здається маревом не зовсім здорової людини, але це емоції, надзвичайно складні і небезпечні, це те, що тяжко зрозуміти і пояснити. Це те, що приносить нам радість і біль; сльози і розчарування, це те, що підносить нас від щастя до самих хмар, і те, що може зламати нам життя, може знищити кохання і багаторічну міцну дружбу. Якщо почати розбиратися у них, то можна просто зійти з розуму, можна просто втратити здоровий глузд. Розібратися в собі буває дуже складно, а коли втікати від цих складнощів, вони все одно тебе наздоженуть, але буде пізно. Це буде просто вибух, сила якого надзвичайно могутня, і ми втрачаємо коханих, друзів, рідних, близьких і дорогих нам людей.
Контролювати емоції ще складніше, ніж тримати їх у собі, і хоча наслідки від навмання сказаних нами слів менш фатальні, ніж емоційний вибух, але від них теж страждають небайдужі нам люди. Втрачаючи близьких ми частково втрачаємо і себе, некеровані емоції рушать нас і все, чого ми добивалися, все, до чого прагнули
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285462
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Настя Мозгова