Ти мене лякаєш. Розумієш?
Ти, немовби сонце із пітьми.
Знаю, що кохати щиро вмієш.
В’язнем був тієї ж темноти.
Вже не знаю, де себе подіти.
Згадую про тебе знов і знов.
Лише ти спроможний зрозуміти…
Та на ранах ще жевріє кров.
Образ твій уява все малює.
У морських очах я потону.
Що майбутнє нам обом готує:
Радості та щастя, чи журбу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2011
автор: Інга Хухра