Не бійся ступати на вени
Жовтогарячих жилавих дротів
Рвучко оголювать нерви
Бити струмом очей і здивованих брів…..
Їстиму осінь скибками
Аж поки не наковтаюсь снаги,
Аж поки в мені не вибухне
Серце від критичної маси жаги!
Крокують збентежені крони,
Гілками і снами на південь.
Гепають небу щоденно у скроні,
Важкими думками про літнє...
Ніхто не відпустить, бо не тримає…
Ніхто не рахує заграв…
На любовних конвертах адреси немає,
Тай поштар заблукав…
Схаменись
Вись!
Дай мені ще один подих, посміх, злість..
Дай мені
Один лиш келих
отрути
З тихим і глибоким, нічним, мовчазним
І підступним тобою…
І струмені осені,
І вибухи вітру,
І сонні прогалини неба,
і небезпечно жагучі вуста близько...
Близько!
Миттєво і вбивчо
тактильно входить жовтень
у душу і в вени
знову тобою
карає…
Вись!
08.09.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285002
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2011
автор: gala.vita