За незмірний мур летаргії,
За існування у цій бідосі,
За безсилля, за безнадію
Пробач мені, осене…
За безобличність моєї держави,
За збиткування ногами босими,
За профанацію цю криваву
Пробач мені, осене…
За цинізм і за згарище раю,
За безмов’я і безголосся,
За розлюднення рідного краю
Пробач мені, осене…
За продажність і за розпродаж,
За покірність, в якій ми досі,
За угодництво мого народу
Пробач мені, осене…
І за тих, хто себе відокремлює,
За ті тушки, за опоросених,
За розукраїнену землю
Пробач мені, осене!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284561
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Ярочка