Не плач, не вір і не надійся.
Бо ж не накажеш серцю. Правда, жаль?
Дивись вперед. Не хочеш? Ні, не бійся.
Незвідана, а все таки там даль.
Залиш його, не муч, не бачиш
в очах його ще не твоє ім’я.
Це похіть, пристрасть, знаєш
так важко жити навмання.
У тебе й в нього може різні долі,
шляхи схрестились лиш на мить,
лиш знає час всі таємниці крові,
що жилами шалено так біжить.
І тільки час тебе врятує
від безнадійності і сум’яття.
Колись прийде він і почуєш:
«Тепер навіки ти моя. »
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2011
автор: Lyubow