В лісі шелесту, шерхоту, хрусту,
В лісі віхола жовта кружля.
Між деревами порожньо й пусто,
Тільки осінь доріжки встеля...
Я візьму тебе ніжно за руки
І в отой падолист поведу.
Серед жовтого храму розлуки
Найтепліші слова віднайду.
Хай нам осінь повіда відверто
Про оте, непорочне й святе,
Що готується нині померти,
А з весною життям розцвіте.
Будем довго з тобою бродити
Між прощального шуму дібров,
Щоб чуття у собі відродити,
Що хвилюють стривожену кров.
Як відчуємо подих гарячий
І жагу недолюблених літ,
Будем дякувать долі терплячій,
Що лишила по осені слід...
Якщо ж осінь в спустошених душах
Сумно пісню співатиме знов,
Ти фальшивить себе не примушуй -
Так завжди помирає любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284109
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.10.2011
автор: Дощ