Сьогодні стільки людей, які втратили мою довіру, трапились мені на очі.
Це занадто манірно - усміхатись їм, питати як справи, що хочуть...
до деяких я застосовую принцип невидимості ( ніби-то я їх не помічаю).
Інші самі нав’язуються на розмову чи чашечку чаю.
А в мене останнім часом занадто багато розмов звичайних, невимушених, надиво цікавих...
І людей забагато...дуже дивних,ласкавих до моєї персони.
Але незабаром вони знову можуть стати купою гною та шмарклів, які не варті нічого, навіть випадкового погляду.
а от згадки залишаться знову. і я буду думати : чого так? для чого флешбеки? хіба не достатньо розмови за чаєм, щоб
просто відірватись від звичайного життя і нічого не згадувати?
я не знаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282879
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 26.09.2011
автор: sonyachna