Стою закиданий коханням,
Немов той цар в тісній короні,
Що має все, що вже хотів,
Та чомусь тисне сильно в скроні.
Ти маєш вірність, і кохання,
Міцного друга і опору,
Та все не сходить з серця рана,
І не вловити душу хвору.
Я досягнув, та не прижилось,
Та приручив тебе собою,
Любов і розум розійшлись,
Тепер готуюся до бою.
Та спокій в серце не вернеться,
Бо більш не зможу полюбити,
Та винний я і постраждаю,
Щоб твоє серце не розбити.
В житті ми робимо багато помилок, проте не завжди звертаємо увагу на наслідки. Коли ти дивишся у радісні очі і розумієш, що її життя це ти і якщо тебе нестане, небуде її життя, тебе розриває на частини. Неправильно обривати мости які самі збудувли і залишати своїх коханих без умов на існування. Закохана людина, це як ранена самка, яка готова на усе. Ми відповідальні за тих кого приручили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282800
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Chornui Kit