Собі
Ідеш від втрати і до втрати.
Тебе впізнає з тисяч лиць
Морана зла, щоб силоміць
Знов найцінніше відібрати.
На душу не натягнеш лати –
Втомившись від сумних річниць,
Митарств, випробувань на міць
Вже і не знаєш, чи жива ти.
Тягнути ще. Чого заради?
Не всі спізнала лиха й зради?
Не серед тих хто падав ниць?
В ваганнях не знайти розради,
Як повний цебер не підняти
Із обезводнених криниць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282461
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 24.09.2011
автор: Dragon`s_smiles