Відкрив в останнє свій футляр, і лагідно узявши в руки
Так сильно він її кохав неначе голуб ту голубку
Беріг та пестив все життя і розмовляв і з нею
Одна душа у них була, та вже прощатись треба
Стиснувши міцно у руці, а в іншу взявши смичок
І вже дві ноти він зіграв та зупинився
Тиша...
«О скрипко моя, прийшов вже час,
Останній день з тобою»
І покотилася сльоза у скрипаля щокою
«Невже залишу я тебе, покину в цьому світі»
Старий задумався на мить і тут почав радіти
Піднявся витягнувшись вверх, один лиш подих взявши
Скрипаль мелодію веде як щойно закохався
Горить в очах вогонь палкий, та ще є повно сили
І вмить смичок із рук паде, а з ним маестро сивий
Кружляє знову вітерець, а та свіча негасне
Великий геній там лежить
За ним лиш скрипка плаче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282403
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: РАЗІЕЛЬ