Життя не раз у вихорі крутило,
Одного залишало в чужині.
То гладило, а то болюче било,
Дивилось в очі зрадливо мені.
Вітри шмагали білосніжні крила,
Був птахою, та каменем я став.
Лиш мати Бога Господа молила,
Щоб я серед доріг не заблукав.
Приспів
Повернусь лелекою до рідного гнізда,
У край в якім коріння проросталє.
Зустріне радість в нім, і обмине біда.
А ненька, як в дитинстві, приласкає.
Мій шлях осяють зорі вечорові,
Полину поміж сотні – тисяч хмар.
Насняться неньки очі волошкові,
І краю нездолана сила чар.
Кленовий лист горітиме вогнями,
І в серці забринить дзвінка струна.
Дороги простягнуться рушниками,
Та в отчий дім проляже лиш одна
Приспів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282290
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2011
автор: Віталій Войтко