Мій Янголе, як довго я жила,
не думаючи про твою присутність...
Чи то згоріла впевненість дотла,
чи ти мов дзеркало відображаєш сутність?
Мій Янголе, серед життя пригод
так важко йти, коли не знаєш броду,
занурюючись у глибини вод,
здобувши біль, як вищу нагороду…
Мій Янголе, чи ти мене ведеш,
а чи виштовхуєш лише на вірну стежку,
як гублюсь між чужих, а їх – без меж…
Гаптують повсякчас життя мережку.
Мій Янголе, вже осінь, далебі,
вона й до серця раз по раз ступає...
Скажи мені, чи тужиться й тобі,
коли пташина відлітає зграя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282127
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2011
автор: Адель Станіславська