Осінь...
Несумістність фарб
І вільне падіння пензлів
В обпікаючу безодню
думок,
Роблять моє надвечір'я Втомленим і безкрилим.
А може це й добре?
Бо полохливим зіркам
Що стережуть мою
стежку до тебе
Набридло зітхати на підвіконні.
Набридло щастю
Стоячи на межі шибок
Зазирати в майбутнє,
Удаючи показну
байдужість. Власне ось тому
На сьомій сходинці
сумнівів
Відштовхнувшись від
досконалості світу
Я рішуче і блискавично Постукаю до тебе у
серце...
Дозволь мені увійти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281824
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2011
автор: Леслав