Ох, сутеніє! Ох, сутеніє!
На заході видніють чужинці,
Копита землю трясуть
Тож бо здичавілі Дакійці
Горе на Галіш несуть.
Ох, прокляті ви!
Чуєте? Та де вам почути!
Сім’ї, роди племінні
В лихім передчутті.
Смерть, грабунок.
Де порятунок?
В нічної зорі прикритті.
В тривозі забилось мале серденько.
Невже тривога передвісник страхіть?
Пригортає дитя зажурена ненька,
Нехай дитина спокійно спить.
А варвари довкола села.
Прокидаються люди чимдуж.
Хто з косою, в кого вила,
А з мечами досвідчений муж.
Погрозливо гукають, репетують
Недаремно – перша рана,
Вогненні стріли засвистали,
Як із пекла негадано.
І той в кому звір живе,
Змагається не покладаючи рук,
У полі підкошено злягає
Не відчуваючи нестерпних мук.
Що з тобою буде, моя Галія?
Приречені наші роди.
Не почують отроки саг,
Коли помруть старці-діди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280332
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 13.09.2011
автор: Печерник