ТАНЦЮЙ, СОЛОМІЄ

Танцюй,  Соломіє,  танцюй.
Звивайся  гадом  і  змієм.
Ніхто  більше  так  не  вміє  –
Танцюй,  Соломіє...

Магічними  кільцями  тіло  судом.
Сам  Ірод  від  похоті  мліє.
І  нині,  і  прісно  ніхто  більше  так  не  зуміє  –
Танцюй,  Соломіє!

Сідай  на  коліна,  гаряча  й  хмільна.
Тваринна,  спокуслива  мріє!
Допоки  ніхто  іще  не  розуміє  –
Танцюй,  Соломіє!

Неправда  і  зрада  ці  стегна,  ці  рухи.
Отрута  в  блакитних  очах  половіє.
Твій  Ірод  дотримати  слова  зуміє  –
Танцюй,  Соломіє!

Танцюєш?  Танцюй.  І  повільно,  і  плавно.
І  стрімко,  і  рвучко  –  кружляй,  мов  завія.
Краплини  червоні  у  тебе  на  віях  –
То  кров,  Соломіє.

Чи  так  тобі  хочеться  тої  кривлі?
Чи  місця  вам  мало  обом  на  землі?
Твій  танець  облудний  і  рук  не  зігріє  –
Спинись,  Соломіє!

…наївні  поетові  речі.
Безсмертя  в  тім  танці  минуть.
І  хто  ти?  –  А  він  Предтеча.
І  він  тобі  дивиться  в  суть.

Прекрасна  повіє!  Жорстока  повіє!
Розпусна,  дешева  повіє!
Танцюй,  Соломіє!  
Танцюй,  Соломіє!
Навіки  танцюй,  
Соломіє!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279768
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: Валя Савелюк