Кого ж любити тут… посеред хмар,
На цій холодній і сирій дорозі?
Не доля зберегти нам вічний дар,
Лиш маятись судилося в тривозі…
Кого любити? Тінь твою? Ім`я?
Гучне і тихе… - для пліток пожива!
Любити голос, що звучить здаля,
Із сутінків, де вітер, грім і злива?
Усе, іду… Набрид протест німий!
В твоєму світі тісно. Місць немає!
Квиток для мене надто дорогий.
Перон пустий – ніхто вже не чекає.
Пусти мене… За руку не тримай.
Хай все іде своїм звичайним плином.
Скоси троянд кривавих дикий рай,
Де були ми удвох лише хвилину…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279235
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2011
автор: Лілія Ніколаєнко