Все одно жінки керують світом.
Теплим словом, порухом руки.
І нехай не кажуть, що під гнітом,
Як за гратами, знаходились роки.
Вміли керувать чоловіками,
Мати вчила цьому з пелюшок.
Так спокон віків керують нами,
Та про це не друкуватимуть книжок.
Чоловік захоплений війною.
Королем буває чоловік,
Жінка ж, будучи усе життя собою,
Чоловіком крутить з боку в бік.
А нам що? Нам слава. Їх не знають.
Нам здається, головними будем ми.
А вони, якщо хоч нас кохають,
Значить вже наділені крильми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278988
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.09.2011
автор: Dreamkiller