У власній кузні кожний сам собі коваль.
Кує нечувані, небачені дива...
І думкою летить в захмарну даль,
І пісня в нього щира та нова...
А другий творить наковальні тільки дзвін
Й кричить - "Який же неповторний в мене звук".
О,.. як же безконечно гордий він,
Що це бренчання йде з-під його рук...
Люди слухають й дивуються навколо,
Чого це гуркіт та шум такий лунає.
Ну, було б правди чисте слово,
А то полова...
А хто її, пусту, не знає?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278919
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.09.2011
автор: Д З В О Н А Р