Hе збувайте, дiти, батькiвськоi хати.
.
Не збувайте, діти, батьківської хати,
Бо не раз сльозу ще зроните гірку.
Ви жили щасливі з мамоюі татом
В цій хатині рідній, ніби в квітнику.
.
Вам сюди вертатись спомином далеким,
Вам сюди летіти зграями думок,
Прилітайте ж, любі, ніби ті лелеки,
Що летять весною на гіркий димок.
.
Хоч пусте подвір’я і сумують вікна,
І давно вже в хаті не було тепла,
Та весна розбудить журавлиним криком
Вишню, щоб в садочку рясно зацвіла.
.
Зацвіте садочок, і бузок розквітне,
І запахне ніжно м’ята край воріт,
Мальви подарують посмішку привітну-
Все близьке і рідне тут з дитячих літ.
.
Вам сюди вертатись спомином далеким,
Вам сюди летіти зграями думок.
Прилітайте ж в рідну хату, як лелеки
З вирію вертають на гіркий димок.
.
© Copyright: Наталия Природная, 2010
Свидетельство о публикации №11010084537
http://www.stihi.ru/2010/10/08/4537
.
© Copyright: Украинские Стихи, 2011
http://stihi.ru/avtor/stihi0virhi
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278859
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.09.2011
автор: Клуб україномовних поетів сучасності