Спогад
(Присвячується Оксані Забужко)
.
Шляхи,перехрестя і брами,
І очі з відомським вогнем.
Я (вірите, пані Оксано?)
Була Вавілонським царем.
.
Я мовчки складала закони
Під схвалення давніх богів
І вірила, що перегони -
То справжнє життя для царів.
.
Ще й досі таблички із глини
Чиїсь будоражать уми.
А в мене нема батьківщини -
Ні царства, ні навіть війни.
.
Я - дика, свавільна (свавільний?),
На попелі тисячоліть
Зворушено, гірко і сильно
Благаю богів: "Поверніть!"
.
Не трон, де сидів я чи лежав,
Не землю. де крові лилось!
А ту незбудовану вежу,
З якої усе почалось.
.
Я б мовчки, скривавлена й боса,
Її будувала одна.
Ні вітер, ні спрага, ні роси,
Ні смерть, ні жорстока війна
.
Не зможуть мене зупинити,
І в мороці духів чи душ
Я зможу її захистити
Тим вічним і справжнім: не руш!
© Copyright: Стелла Свердлова, 2009
Свидетельство о публикации №1905043468
.
http://www.stihi.ru/2009/05/04/3468
.
© Copyright: Украинские Стихи, 2011
http://stihi.ru/avtor/stihi0virhi
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278857
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.09.2011
автор: Клуб україномовних поетів сучасності