Десь за обрій сідає сонце,
Випливає з туману ніч,
А над горами лине осінь,
І загасло сяяво свіч.
В світлі місяця тінь на стінах
Моїх спогадів, моїх мрій -
Ностальгія, печаль осіння
Десь глибоко в душі моїй.
Я вже не вірю у твої слова,
Ні в погляди гарячі, й без любові;
Давно забув усе, про що казала ти,
Й між нами лиш безодня самоти.
Вечір сутінками ласкає
Одиноку мелодію сну,
А у небі блукають хмари,
Проганяючи геть весну.
Ця весна у душі розквітла,
Та загасла моя любов:
Все розвіяв осінній вітер -
Не засяє кохання знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278387
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2011
автор: Андрій Мигорович