Ось уже потрохи ти закриваєш очі і засинаєш. І сниться тобі острів, мальовничий острів, острів твоїх мрій. Тут увесь час літо, лише на верхів’ях гір інколи лежить пухкий, білий сніг. Острів омиває океан. Теплі хвилі час від часу вкривають берег. В глибині острова, у джунглях, ростуть рослини, які ти вперше бачиш, але і вони вражають своєю красою, ароматами.
Тут, на острові, ти можеш бути самим собою. Ти не єдиний мешканець острова. Люди, які поруч, цінують тебе, поважають. Ти спокійно можеш тут розвивати свої таланти, відкривати нові, роблячи водночас приємність оточуючим.
Раптом ти чуєш якийсь дивний звук, схожий на телефонний дзвінок. Ти шукаєш у кишені телефон, але не знаходиш. Ти дивишся у будинку. Знайшовши телефон, ти прикладаєш трубку до вуха. У трубці тиша. Але ти все одно продовжуєш чути звук телефонного дзвінка. Ти нічого не розумієш. Тоді твої очі розплющуються і ти відкриваєш для себе, що все це лиш сон. А телефон дзвонить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277883
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2011
автор: Леся Романюк