Ніхто не знав, як вмерла моя мрія,
Як знову відродилася вона;
Як я чекав, страждав в своїй бездії,
Й на поклик серця вперто незважав.
Тепер одна - ти плачеш, ти радієш,
Ти вже не та, як рік тому була,
Та все одно,- так само серце мліє,
Ізнову не знахожу я слова.
Твоє волосся - наче хвилі моря,
Бездонні очі - ніжність і краса,
Вуста прекрасні тихо щось говорять,
Та я не чую - слухає душа.
Бо я милуюсь вродою твоєю,
І забуваю про усе в житті,
І наче я лечу понад землею,
Й зриваю квіти щастя золоті.
Любов моя, прошу тебе, благаю,
Ти серця жар коханням запали,
Моєю будь, бо я тебе кохаю,
Як сонце любить подихи весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277704
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Андрій Мигорович