У високій траві зайченятко росло
Пухнасте, маленьке, самотнє жило
Ще маленьким, його покинула мати
Незахотівши такого, залишила помирати.
Беззахисне зайченя голодне було
Що таке "мамина турбота" незнало воно
Скрутившись в клубочок, воно ніжки смоктало
Тремтячись від холоду так і засинало
З кожним днем зайченя все росло й росло
Почало зелену травичку їсти воно
У нього на серці залишилась велика рана
Тяжкі хвилини свого життя і мамина зрада...!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277424
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 28.08.2011
автор: DeNiZ