Так, ніби райдуга пройшлася по моїм обличчі,
І, ніби блискавки замерехтіли в моїх скронях
І вітер...вітер він розправив свої крила,
І...приземлився на моїх долонях.
О ні, я не чекала на стихію
Та, в цьому є якесь безумство.
Вона-сама цього хотіла,
Вона-сама чекала помсти.
І знов забрала мої крила...
і знов...вже в котре...знов забрала мої крила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277406
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2011
автор: Рожевi крила