не розглядай мене крізь скло випитої пляшки,
пласкі недоречності, сплутавшись з блиском, сяють на устах тишею.
ніч лише запліднюється світанком і значить готуймо кімнату,
щоб зовсім дитяча і зовсім пуста.
виснаженістю відстань розтинає п'янку невагомість,
на ганчірки згодились святкові одежі (пролита турбота)
і мої прикраси застрягають в сходинчастому роті підлоги.
словесними сітями поневолюєм мертвих метеликів,-
я зовсім не скучила...
просто скло має властивість розбиватись від дотику...
отак і я...
тому краще не розглядай мене крізь випиту пляшку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276961
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Biryuza