Біжать від мене будні навздогін,
Шелесне десь останнім зорепадом.
Проб’є глухий далекий передзвін
Минулих днів, - чиясь сліпа відрада.
Тікає час… Куди його несе,
В які світи колись закине доля?..
Безмежне небо, виткане усе,
Як те життя, поділене на ролі.
А у думках гірчить ворожий страх, -
І вирвати його мені не в силах…
Та вже в вікно крилом трепече птах,
А я ще тут, - тримаюсь за перила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276903
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Halyna*