В саду моєму літо відбуяло,
Принишкли мальви,вклякли до землі
І вкрили роси срібним покривалом
Мій тихий жаль,що важко відболів...
І я змирилась,втомлена тополя,
Зронила смуток в скошену траву...
Чи не на все,мій друже,Божа воля-
Не я цілунок з вуст твоїх зірву...
Не я твій сон присутністю порушу,
Торкнувшись ніжно теплої долоні...
Натрусить осінь в безпорадну душу
Пелюсточок рожевих пеларгоній.
А листопад грайливо їх розвіє
І глек душі,ще теплий,спорожнить.
Це не надії-надто не надії!..
Це розпачу мого зрадлива мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276392
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Наталя Данилюк