срібло  мокрих  вікон,  мовчання  сірих  стін
кімната  сумнівів,  в  закутку  темна  тінь
чекає  мого  смутку,  постійно,  день  і  ніч
відвертої  розмови  жадає  віч-на-віч

блиск  посмішок  дощевих  малює  крихким  склом
про  те,  які  вершини  враз  обернулись  дном
для  тебе  моя  радість  все  втілилося  в  сум
хрест-навхрест  перекресливиши  потохи  сірих  дум

і  золото  проміння  більш  не  торкнеться  скла
не  випалить  цю  сірість  і  темрява  до  тла
лиш  срібло  мокрих  вікон,  мовчання  звичних  стін
закуток  мого  смутку  й  у  ньому  -  моя  тінь

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276255
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: jesien