Білий дим не здійснених бажань,
мрій,розмитих запахом сигари,
не дитячих спраглих сподівань,
крик забрало ехо десь у хмари.
Дитбудинок.Сірі дні і лиця.
Постать директриси у вікні.
І,навіть,не блищить на сонці криця,
і,навіть,мама сниться в кожнім сні.
Заздрість дужча волі Будулая:
у будинках ближніх загоряються вогні,
там сміється мама...Кому?Я не знаю.
Та яка ніколи не всміхалася мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276011
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: Межа реальності