Розвійся десь серпневими стежками,
В гаях тінистих,де тополі й клени,
Та тільки не вертай назад до мене,
Бо ще люблю,ще марю до нестями!..
Бо ще горю і згаснути не можу,
І розвінчати з літом не дозволю,
Як листопад розвінчує тополю
З пожовклим листям.Що це?Воля Божа?
Чи то моє розпачливе сумління?
Ні,не вертай,розвій,спали,зітри
Всіх наших днів барвисті кольори!..
На них вже,мабуть,паморозь осіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275713
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.08.2011
автор: Наталя Данилюк