Мені не досягнути... Чого?- не знаю сам:
Кайдани розірвати гіркого каяття?..
Забутися в безодні безжалісного сну?..
Хай йдуть дощі холодні - забуду про весну.
Мені не досягнути... Бо мрії вдалині -
Мелодії забуті, й незнані ще пісні.
А все здавалось раєм - тепер - лише життя,
Й нікуди не сховатись від сірого буття.
Мені не досягнути... тієї що кохав,
Не зможу осягнути того, що не пізнав;
Ножа холодне лезо заллє гаряча кров,
До витоків усього я повертаюсь знов.
Мені не досягнути... ні неба, ні землі,
Я буду обертатись в безмежній пустоті,
З гарячою зорею я в плоть одну зіллюсь,
Не відчуваю болю, хоч чую, що горю.
Мені не досягнути... ні мудрість сивини,
Ні радості дитини, ні вічної весни;
Я п"ю вино солодке - краплини самоти:
Усе, що я бажаю - мені не досягти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275425
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.08.2011
автор: Андрій Мигорович