На заході блукає сонця слід..З надією шукає вхід у новий, благородний світ.. А я стою, замріяно вдивляюся в твою красу, і за тобою не кричу, тебе сльозами не благаю.. я мовчки лиш тебе кохаю.. з душевним болем відпускаю.. з тривогою, ще трохи зачекаю. Та бачу небо заважає, на голову розлуки дощ кидає, ілюзії наївні розмиває.. Минає мить.. Вже купол наді мною не горить. Залиті ріки темноти, в лазурні, оксамитові листи.Вже не протягне сонце руку з висоти, не визволить з кайданів самоти.. А ти -лети! Любові ніжні символи знайди. Тобі вже час.. але в останній раз, допоки промінь твій для ока мого ще не згас.. все те, що міцно так єднало нас, фінальним сяйвом заверши, історію кохання знову розкажи.. про ті роки, коли щокою до щоки, до ідеалів так нестримно рвались ми... Лети! Корону світлу.. на голову, яка без сорому і страху доведе, що - гідна, дбайливо, ніжно поклади, і у новому танці закрути, історію щасливої пори..А спогади про поцілунки мої, відклади, у півночі морози відведи, немає більше в них блаженної іскри.. Я на любов тебе благословляю.. один і мокрий.. далі я чекаю, і мимоволі відчуваю, як губить блиск потертий глянц, як розчиняється останній шанс - зловити світло чистоти, яке шляхетно догоряє, у спогадах вчорашньої весни. А ти - лети! Забудь мене, забудь протоптані шляхи.. дороги щастя і мости, перед собою відчини..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274378
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2011
автор: homanets