(Медичний сентимент)
Коли людина тяжко хвора
І вже не гріє душу кров,
На світі є міцна опора:
Надія, Віра і Любов...
У білосніжному халаті,
Чистіша ранньої роси,
Вона з'явилася в палаті,
Як символ радості й краси.
Вишнева лагідна усмішка
Та справжнє, щире співчуття,
І я, прикутий свого ліжка,
Уже радію, як дитя.
Ось стетоскоп чуткий поволі
Звіряє серця кволий стук,
І раптом десь зникають болі
Від дивних чарів її рук.
То чим я серце заспокою?
Дарую їй вірші свої:
Пишу тремтячою рукою
Дві перші букви - Н та І.
Її із святом я вітаю
І зичу їй щасливих літ.
Хай, як троянда, розквітає
Душі моєї Айболіт!
06.03.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273119
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.08.2011
автор: Микола Верещака