Я ліг краю чорного сонця,
ніде більше спеки немає,
тоді я почув, як прокинулась ніч за вікном
запахом зтертої шини.
Її гучний подих нагадував колесо,
як воно терлось об обрій асфальту.
А потім я бачив дітей,
вони маршем ішли вздовж старих ліхтарів
і співали пісень, але мови тієї ніхто лиш не знав.
Попереду прапор на довгому лезі коси,
Яке смерть принесла...
Об*єктиви очей насувалися ближче -
виходить ті діти мовчали,
а лунало то мовлення риб:
як мовчати, коли ти в дитячий кишені?
То ж очі відкрились, а риба,
десь так кілограмів на три,
скидала ікру на мій лоб та під ковдру,
де, правда, ніхто не лежав,
адже я уже зліз з того чорного сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272903
Рубрика: Верлібр
дата надходження 31.07.2011
автор: Фелем Ящірка